Життя в іншому тілі

Ех, Женьок... Колись це мало трапитися... Добре, що трапилося тоді, коли ми нарешті на першому поверсі. І то з такою страшною травмою. На гематому неможливо дивитися без сліз. А рентген і томограф мені не показали. І що тебе так зацікавило у тій газонокосарці? Ти ж зазвичай, навпаки, зачиняв всі вікна і двері, коли шум заважав, а тут таке... 

На даху лікарні невідкладної допомоги присів гелікоптер. Комусь, мабуть, набагато гірше. Ми почекаємо у черзі, поки приймуть більш важких. Дякуємо Господу, що не хребет і не голова. Останній час мені зовсім не молилося, не могла себе примусити на духовну працю. Тепер відчуваю чомусь провину через це. Здається, що якби я молилася, Ангел-охоронець уберіг би тебе. Але це хибне почуття провини. Бог не був би Любов'ю, якби навчав матерів молитися через  нещасні випадки з дітьми. Ні, це точно не так. Я не знаю, чому твій Ангел в цю хвилину не покликав мене з кухні, але знаю, що тепер я повністю живу за рахунок Божої допомоги. Бо свої сили закінчилися ще до цього нещастя. І з допомогою горніх сил ми обов'язково подолаємо біду. Як ти кажеш, все буде хорошо. А поки що я мама лежачої людини. І виявилося, що це надзвичайно важко у догляді. Твій тато вже за першу добу зірвав спину. Але я вірю тобі. І в тебе. І в Нього.